ОЦПО та РТМ » Новини » Новина

Всеукраїнський літературний конкурс «Розкрилля душі»

18.12.2013

Сумським обласним центром позашкільної освіти та роботи з талановитою молоддю в грудні був проведений І (заочний) етап Всеукраїнського літературного конкурсу «Розкрилля душі». Участь у ньому взяли 63 учні, вихованці загальноосвітніх, позашкільних навчальних закладів Липоводолинського, Великописарівського, Лебединського, Охтирського, Путивльського, Глухівського, Ямпільського, Сумського районів, а також міст Охтирка, Шостка, Конотоп, Ромни.

На конкурсі було представлено 3 науково-дослідницькі та 213 творчих робіт.

Під час оцінювання конкурсних робіт ураховувалися повнота розкриття теми, вміння творчо й оригінально мислити, грамотність викладу та культура оформлення. За висновком журі, роботи більшості учасників відповідають вимогам і мають задовільний рівень володіння художнім словом. Автори робіт продемонстрували уміння аналізувати літературні та культурно-історичні матеріали.

Перемогу в конкурсі здобули Крикун Аліна, учениця 11 класу Шосткинської гімназії (номінація «Дослідницька робота»), Зінченко Діана, учениця 9 класу Конотопської спеціалізованої школи ІІ–ІІІ ступенів № 2 (номінація «Літературна творчість», поезія), Лузан Анастасія, учениця 11 класу Шосткинської гімназії (номінація «Літературна творчість», проза). Творчі роботи були відзначені чудовим стилем, оригінальним підходом та мовно-літературною майстерністю. Одну із кращих конкурсних робіт пропонуємо до вашої уваги.

Ремінісценція творчого методу

Тараса Шевченка


Скільки смутку і болю в зачинених вечором дверях,

І старий, вкритий зорями дах, щось тихенько шепоче.

Крапля знову впаде на засніжену відчаєм землю

І розквітне на ній діамантом усмішки ікони.

 

Скільки сну і безсоння в зачинених кіпоттю вікнах,

Зачерствіла пора укривається листям. Тут зимно...

Небограй журавлів десь курличе за хмарами пилу,

Адже жоден із них не насміливсь лишитись на стрісі.

 

Скільки розпачу й плачу в зачиненім каменем серці.

І старенький папір разом з фарбами тут спочиває.

Більше в сонній печі не палатиме вогник рум'яний,

Він погас десь на панщині, в наймитах, долею вбитий.

 

Скільки волі й неволі в зачинених правдою віршах.

І палатиме свічка, коли, навіть, світ весь погасне.

І простягнуться руки - розбудять народ український

З домовини, забитої Богом, Тараса Шевченка...

Зінченко Діана

Назад

Ваші запитання, повідомлення, відгуки




Що є сумою 4 і 8?

^Вгору