6.08.11 Настрій дня: Подорожувати – це чудово!!! А подорожувати до Путивля та Тростянця – це не тільки чудово, а й цікаво.

Перший вихідний день розпочався зі зборів у подорожі та привітань з Днем народження. Сьогодні для іменинниці Елізабет Бангури нові друзі співали «Happy Birthday Song» та говорили багато приємних слів.

Елізабет! Усі МАНівці приєднуються до поздоровлень та теж хочуть тобі побажати:

У цей такий важливий день,

Багато квітів і пісень!

Від друзів щирих привітань,

І здійснення усіх бажань.

А тепер, разом з ІІ і ІІІ загонами, вирушаємо у подорож до Путивля.

Кадри 1,2

Красивий величезний автобус «Mercedes» з комфортом та чудовим пейзажем за вікном швидко довіз юних науковців до центра Путивля, де вже на них чекали екскурсоводи краєзнавчого музею.

Унікальні експонати, мовчазні свідки тисячолітньої історії Путивля, викликали справжній інтерес, а часом, і здивування та сум за тими, хто віддав свої життя на війні та постраждав під час голодомору.

Після музею на МАНівців чекав ще один сюрприз – біля музею відбувалася урочиста церемонія весілля. Як виявилось, не останнього на сьогодні. Під час подорожі по Путивлю нам вдалося нарахувати чотири весілля, вимушено зупинитись на дитячому кордоні перешкод для нареченого та неодноразово почути традиційне «Гірко!!!» у Спадщанському лісі.

Після музею відвідали Спасо-Преображенський собор (колишній Святодухівський монастир), перша писемна згадка про який датується 1595 р., з подивом дізналися про те, що в споруді дзвіниці собору знаходилась келія царівни Софії Олексіївни, котра була усунена від влади Петром І й пострижена в черниці.

Кадри 3,4,5

Наблизитись до історичного минулого також допомогла екскурсія до Мовчанського монастиря, історія якого тісно пов'язана з Софроніївською пустинню. В 1405 р. за 20 верст на схід від Путивля, поблизу нинішнього c. Нова Слобода над болотом Молче, на місці, де з'явилася чудотворна ікона Пресвятої Богородиці, виник невеликий монастир, що називався Молченською (Мовчанською) Різдва Богородиці пустинню.

В 1592 р. Мовчанська пустинь була спалена татарами, а в 1593 р. всі ченці переселилися до Путивля, де мали кілька "осадних дворів" і перетворили монастирське подвір'я на новий Мовчанський монастир. Протягом 1602-1604 р. було зведено муровані укріплення і обитель стала справжнім оборонним форпостом. За свою історію ця святиня переживала часи відновлення і уваги з боку московських царів, була резиденцією Лжедмитрія І, чоловічим монастирем, а потім – жіночим. З 1930-х рр. територію і споруди монастиря займали дитячий будинок, профтехучилище, військовий завод, що стало причиною катастрофічного руйнування монастиря. На щастя, сьогодні він знову оживає, ведуться активні реставраційні роботи, невтомними зусиллями черниць територія навколо пам’ятки архітектури стає неймовірно красивою, приваблює щодня все більше і більше людей. МАНівці не стали винятком. Милувались трояндами та убранством монастиря, молились та запалювали свічки.

Кадри 6,7

Побувати у Путивлі і не побачити Ярославни? Такого ми не могли допустити.

Кадри 8, 9,10

Загадавши бажання, торкнувшись ніжки Ярославни, МАНівці знову вирушили у подорож. У героїчне минуле. Цього разу до пам’ятника С.А.Ковпаку, до Спадщанського лісу, музею військової техніки під відкритим небом.

Краса краєвидів та героїчний дух цих місць нікого не залишили байдужим. Хтось згадав розповіді своїх рідних про війну, хтось встиг перевірити міцність бойової техніки, а дехто навіть відчути себе у ролі партизан.